Храм Мінакші – храм на честь однієї з жінок Шиви – трьохгрудої Мінакші. Храмовий комплекс розташовується в місті Мадураї в штаті Таміл-Наду в південній частині Індії. По індійській міфології це місце, в якому Бог Шива з’єднався в шлюбі з богинею Мінакші. Храм є чинним, і за статистикою його щодня відвідують близько 25 тисяч чоловік.
Загальна інформація про Храм Мінакші.
Храм розташований в самому центрі міста. Його ширина становить близько 250, а довжина – понад 200 метрів. Усередині знаходяться п’ять веж (гопур), зовні – дев’ять; їхня висота досягає 50 метрів, і кожна прикрашена великою кількістю різноманітних скульптур: бога Шиви, жерців, тварин, богинь, людей. Гопуры настільки прикрашені барвистими статуями, що на них зовсім немає порожнього місця. Особливо вражає пишністю Західна вежа – на її стінах розташовані 730 скульптур.
Найвищою вежею є Південна. Раніше піднятися на вежу й оглянути з висоти весь храмовий комплекс міг кожен охочий, але в 2008 році після того, як сторож храму покінчив життя самогубством, зістрибнувши з вершини вежі, підйом наверх відвідувачам храму заборонений.
До складу храмового комплексу входить кілька святилищ: основні – Мінакші і Сундарешвари, та другорядні. Більшу частину будівель комплексу відносять до періоду правління царя Тирумалаїі, а Тисячаколонний зал Шиви можливо було засновано ще раніше. В даний час із залу Шиви зробили музей, але храм функціонує, і сюди стікається величезна кількість паломників.
Огляд храму вимагає не менше 3 годин. Пройшовши через основний вхід, відвідувач опиняється в Ашта Шакті Мандапу, де розташовуються різні скульптури богині Шакті, а також колони, що демонструють 64 дива, вчинених богом Шивою в Мадураї. Тут же можна виявити святилища Ганеші і Субрахманії – синів Шиви і Мінакші.
Далі знаходиться Мінакші Наяка Мандап, в ній можна побачити колону, на якій розміщені 1008 масляних ламп. Вони запалюються тільки в періоди свят. Особливо привабливими для туристів є Аїіраккал Мандап (або Тисачаколонний зал) і музичні колони. Насправді в мандапі розташоване 985 різних колон і розглядаючи їх неможливо знайти однакових. Музичні колони (їх 22) створені з базальтового моноліту, і, якщо по них постукати, то вони видають музичні звуки.
Історія храму Мінакші
Будівництво храму пов’язане з давньою легендою, згідно з якою у царя Пандая народилася трьохгруда дочка. Крім того, у принцеси були величезні опуклі очі, тому її назвали Мінакші, що означає «риб’ячі очі». Мудреці передбачили, що треті груди у дівчинки зникне тільки тоді, коли вона зустріне чоловіка, дарованого їй в чоловіки. Коли Мінакші досягла повноліття, вона очолила армію і поставила за мету – завоювання світу. Але в битві біля гори Кайлаш Мінакші зустріла Шиву, її зайва третя грудь зникла, як і було передбачено, і войовнича дівчина перетворилася на скромну Парваті. Через вісім днів вони побралися. В честь цієї події і був споруджений храм зі статуями Мінакші і Шиви в якості головних святинь.
Вважається, що храмовий комплекс був побудований до появи міста Мадураї. За переказами, що проїздив мимо цих місць купець побачив бога-громовержця Індру, поклонючему Шиві у кам’яного лінгама. Дізнавшись про це, цар Калакшетрі наказав побудувати навколо лінгама храм, а навколо храму – місто. Так як перші згадки про Мадураї припадають на III століття до нашої ери, то і появу храмового комплексу пов’язують з цим часом.
У ХIV столітті храм був сильно зруйнований. Незабаром Мадурай захопили мусульмани, і під час їх панування храм залишався закритим. Тільки через 50 років, коли в Мадураї повернулися до влади індуські царі, храм був повністю відновлений і відкритий. Щорічно тут святкується весілля Шиви і Мінакші, а кожен вечір подружжя переносять в спальню і храм закривається.
Розквіт храму припадає на ХVІІ століття – золотий час Мадурая. В цей час під натиском мусульман пала сусідня держава Віджаянагар, і Мадурай став неподільним покровителем давньоіндійської культури. Але вже в ХVIII столітті почалася європейська колонізація, і велике будівництво храмів в Індії припинилося. Таким чином, основний храм Мадурая став завершальним етапом розвитку традиційної храмової архітектури Індії. В даний час кожні 12 років проводиться реставрація скульптур і храму в цілому.
Культурне та релігійне значення храму Мінакші.
Храмовий комплекс знаходиться в самому центрі Мадурая, всі дороги, в кінцевому рахунку, приводять до цього святилища. Щодня сюди приходять тисячі людей і здійснюють поклоніння богам. Але храм цікавий не тільки для паломників, він збирає велику кількість людей, щоб подарувати їм свято, дозволяючи проводити різні заходи як зовні, так і всередині. Щовечора тут проводиться церемонія поклоніння богам, і процесія під звуки дзвіночків і рожків проносить в паланкіні святині. Таким чином проходить прощання з минаючим днем і зустріч нового дня.
Храм являє собою пам’ятник любові бога Шиви і його дружини Мінакші. Тут представлено все багатство індійської міфології. Незважаючи на гадану пересиченість скульптур і фарб, архітектура храму відповідає основній ідеї індуїзму – кругообіг буття і переселення душ.
Міфологія індуїзму налічує сотні богів, але його прихильники не зобов’язані знати напам’ять імена всіх. Досить вибрати якесь одне божество і поклонятися йому все життя, приносячи жертвопринесення і спілкуючись з приводу всіх мирних проблем. У храмі, збудованому на честь богині Мінакші, більше шанують богинь, а не богів. Проводяться тут ритуали дуже яскраві та шумні.
Біля храму розташовується Золотий ставок Лотоса. В давнину це місце використовувалося для визначення якості літературного твору. Для цього рукопис кидали у воду, якщо він парив над водою, значить, був хорошим, якщо тонув – бездарним.
В даний час ставок має величезне релігійне значення: кожен вечір в ньому омивають ідолів Шиви і Мінакші. І будь-який, навіть самий занепалий, грішник може очистити свою карму, скупавшись у цьому ставку.
Де знаходяться храм Мінакші, що можна подивитися поряд.
Храмовий комплекс знаходиться в центрі міста Мадурай. Це третє за величиною місто штату Таміл-Наду, що знаходиться на півострові Індостан.
Храм відкритий 24 години на добу, але і тут є певний режим: з п’ятої ранку до першої години дня вхід у храм абсолютно вільний, з години до чотирьох – час сієсти, а після чотирьох до десяти вечора – час відвідувань для всіх бажаючих.
На території храму і навколо його стін розмістилося кілька кварталів з невеликими торговими крамничками. Тут можна придбати фігурки божеств, пахощі, олії. Для купівлі сувенірів, спецій, прянощів, дешевих горіхів, сухофруктів варто відвідати великий базар, який знаходиться біля Східних воріт.
На початку зими щороку проводиться свято Теппа. По водоймі Вандийюр Маріамман Теппакулам паломники добираються на човнах до святилища Мінакші. Сюди ж приносяться зображення Шиви і богині і спускають їх на плоту, прикрашеному вогнями. Це водне свято вважається увертюрою перед одруженням богів.
В дні релігійних свят статую Шиви саджають в коляску, в яку запряжений слон, і здійснюють ходу навколо храму.
Якщо пройти близько 1,5 км на південний схід від храму, то можна побачити палац Тирумалай Найяк. Палац був побудований в ХVII столітті, і до наших днів збереглася приблизно його чверть. Збережена частина реставрувалася в 1858 і 1971 роках. Вечорами Департамент Туризму проводить тут Світло-звукове Шоу, розповідаючи епізоди з історії Наїяків.
Як дістатися до храму Мінакші.
З Гоа до Мадурая можна дістатися через Делі, Мумбаї, Бангалорі або Ченнаї. З Ченнаї можна долетіти літаком: в 15 км від Мадурая є аеропорт, що приймає поки тільки внутрішні рейси.