Прекрасний м’який клімат і тисячолітня культурна спадщина Анатолійського півострова породили справжню Мекку для туристів зі всього світу. Про анатолійському Погоди – тихому і за деякими мірками провінційному містечку – піде мова в цій статті.
Положення Даламана
Даламан відноситься до турецької провінції Мугла, яка розташовується в південно-західній частині Анатолії. Сам місто розташовується в декількох кілометрах від берега і власних пляжів не має. У місті є міжнародний аеропорт, побудований в 1987 році спеціально для потреб туристів, що прибувають в прилеглі до Далману великі курорти – Дальян, Мармарис і Фехтие. У декількох кілометрах від аеропорту знаходиться старий колись рибальське селище Саригерме, який розташований в самій близькості від берегової лінії і саме звідти є виходи на всі основні пляжні зони. Так вже вийшло, що і сам місто Даламан, і селище Саригерме оточені невисокою і пологою гірським ланцюгом, яка підковою оточує їх і підступає прямо до моря.
Небо над турецькими соснами
Гірські пейзажі, що оточують Даламан, прекрасні і гармонійні. Схили поросли високими досить рідкими соснами, а також приземкуватими деревцями оливок. Ватні перисті білосніжні хмари пролітаю рідко, як би боячись заплутатися у верхівках сосен. Тут середземноморський клімат цілком проявляє свій безтурботний характер. Погода в липні рідко турбує Даламан негодою, а температура в 27C зазвичай є нормою. Пік спеки тут припадає на серпень, а в цілому літо дуже жарке і сухе, а зима дуже коротка. Зимова температура рідко опускається нижче 9C, зате на зимовий період припадає найбільше дощів. Курортний сезон Погоди можна сміливо починати вже з початку квітня, так як море вже встигне до цього моменту прогрітися, а пікова літня спека ще не прийде. Восени ж, коли спека спадає до рівня рязанського серпня, а море все ще температури парного молока, починається так званий «оксамитовий» сезон.
Замальовки. Екскурс в історичне минуле Даламана.
Як і говорилося раніше, цей край має в прямому сенсі тисячолітню історію розвитку людської культури. Відомі нам колиски цивілізацій Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю і навіть десь Центральної Америки вивчені порівняно непогано. Що ж стосується Анатолійського півострова, то тут, безсумнівно, розвивалася своя цивілізація, про яку відомо тільки те, що вона була. Ще до приходу еллінських колоністів на всьому анатолійському узбережжі існували великі поселення зі складними кам’яними будівлями.
Ще у 8 столітті до нашої ери грецькі колоністи принесли в Анатолію культуру своїх міст-держав – полісів. Тут розташовувалася легендарна Троя, а потім виникли такі значні держави, як Пергам, Каппадокія, Віфінія і Понт, які згодом були об’єднані великим Олександром Пилиповичем у величезну еллінську імперію. Грецьке спадщина видно досі, пам’ятаєте подекуди збереглися ритуальними будівлями. До них можна віднести висічений у скелі місто-гробницю Каунос, розташований біля села Дальян, недалеко від Даламана.
Починаючи з II століття до нашої ери, контроль над Анатолією і всім Малоазіатським нагір’ям переходить у руки Великого Риму. Близько Даламан, а особливо на сусідньому курорті, в Фехтие, збереглося безліч римських архітектурних комплексів різного призначення. Куди б не приходили римляни, вони завжди приносили свою архітектурну традицію. Знамениті акведуки, будівлі з характерними портиками і колонадами, терпидарии, стадіон і театри.
М’який середземноморський клімат оберігав ці споруди від руйнування довгі століття, і деякі їх елементи збереглися до цих пір. А традицію організацію цілих банних комплексів новоприбулі завойовники-сельджуки перейняли саме від Візантії, тобто, по суті, від римлян. У той час, коли вся Європа ходила буквально немитого, в Османській імперії існувало те, що зараз зветься турецькою лазнею.
Тюркські кочівники, що прийшли на Малоазіатське нагір’я в кінці 12 століття нашої ери, завоювали Візантію, побудували тут власну державу. І ось вже вісім сотень років Анатолія живе під світлом півмісяця Пророка. Треба сказати, що в європейському баченні нинішня Туреччина відрізняється від Туреччини колишньої тільки в кращу сторону. Вже хоча б тому, що дана земля справжній рай для туристів, і нинішня влада Туреччини відмінно справляються з розвитком цього сектора.
Пам’ятники Мугли
У Туреччині є місця набагато більш цікаві в плані туристичних екскурсій, ніж тихе провінційне Даламан. Проте в його провінційному розташуванні також є свої плюси. Погоди, в останні кілька десятиліть активно розвиває інфраструктуру, досі тихо. Тут немає такого напливу туристів, як наприклад Мармарісі, який за сезон приймає по 400 тисяч приїжджих. Проте любителям спокійного сімейного відпочинку це тільки на руку. Тим більше що Погоди все-таки є на що подивитися. У деякому віддаленні від Даламан, практично біля самого моря, в скельної гряди вибитий ціле місто-печера. Каунос коли був повноцінним еллінським поселенням, який займав всю невелику бухту ще до набігу тюркських кочівників. Зараз від нього залишилися тільки прорубані в скелі гробниці, які дійшли до нашого часу практично недоторканими.
Ще одне грецьке поселення зі звучною назвою Гиппоком, що в дослівному перекладі означає «кінський місто», знаходиться в 30 км від Даламан, неподалік від рибальського села Чогмен. Особливий інтерес в ньому також представляють добре збереглися, поховальні комплекси.
Тюрки-мусульмани, які завоювали ці місця, з особливою повагою ставилися до Світу Мертвих. Греки, хоча вважали такі місця священними і сакральними, однак бачили їх чимось повсякденним і природним. Для мусульман, які мали традицію поховання померлих саме в землі, кам’яні склепи і крипти здавалися чимось страшним. Може бути тому, поховальні комплекси, а також пов’язані з ними храми так добре збереглися в Анатолії і по всій Туреччині в цілому.
Гід по Даламану
В місті особливо потрібно відзначити так звану залізничну станцію. Будівля зведена французькими архітекторами чудовим проектом ще у 1905 році. Родзинка в тому, що шикарна будівля з імператорським багатством і розкішшю відстоїть від найближчої залізничної гілки приблизно на 250 км.
Справа в тому, що тодішній хедив – намісник – Єгипту, знаменитий Паша Аббас Хилими, наказав звести Погоди свою мисливську резиденцію. А в Олександрії все ті ж французькі архітектори повинні були побудувати залізничний вокзал. Помилково або по випадковості, але проекти були переплутані. Зате тепер у Даламан є справжній Палац Паші, зроблений за принципом вокзалу, який нині водять екскурсії.
Великою популярністю у туристів Погоди користується рафтинг. Сам Даламан отримав назву від однойменної річки, сбегающей по гірських порогах через територію міста до моря. Пороги різняться своєю висотою, тому на протяжності в 12 кілометрів діють три різних маршруту, подразделенных по складності. Наприклад, верхня ділянка маршруту має складність R3 за міжнародною класифікацією і призначений для професійних спортсменів.
Недалеко від Даламан розташований державний відкритий природний заповідник, по якому від Саригерме діють піші екскурсії. Від бухти ходять яхт-тури і морські круїзи, також можна зафрахтувати яхту для особистих прогулянок. В останні роки активно розвивається дайвінг.
Оттоманські традиції Даламана
Даламан ще не сильно розпещений туристами і одночасно не значно ними деформований. У місті можна знайти ресторани у старому турецькому стилі. Вони декоровані, як і сто років тому, тут панує спокійна неформальна обстановка, а страви колоритні як за назвою, так і за смаком. Обов’язково спробувати при приїзді справжній кебаб з хлібної пітою, карниярик, чудовий молочний сахлеп, коронне пиво ефес, ну і, зрозуміло, пахлаву.
Оскільки місто провінційне, то крім сучасних маркетів і бутиків, Погоди можна побачити справжній стихійний східний базар. Звичайний базарний день – вівторок, одночасно можуть збиратися кілька сотень купців, які торгують здається усіма багатствами Сходу. Представлений особливо широкий вибір фруктів і морепродуктів, а також різних сувенірів.
Резюме
Даламан чудово підходить для спокійного сімейного літньої відпустки. Тут немає великого напливу туристів, проте останнім часом відмінно розвинулася інфраструктура і готельний сектор, так що проблем безпосередньо з приїздом та перебуванням не може бути ніяких.