Стародавні фараони Єгипту

Термін Фараони Єгипту є сучасним позначенням царів Стародавнього Єгипту, які керували країною в епоху так званого нового царства. Цей термін почав застосовуватися з середини першого тисячоліття до нашої ери, хоча найчастіше єгипетські царі вважали за краще називати себе титулом «Повелитель».

Династії фараонів

Фараон в ті часи розглядалися як один з гарантів прихильності мінливих богів до населення країни. Всього епоха фараонів налічує 13 династій. Прийнято вважати свого розквіту і піку фінансового благополуччя Єгипет досяг під час правління III династії, яка правила з 2686 -2613 рр. до н. е. Сучасні єгиптологи посилаючись на письмові джерела тих часів, запевняють що засновниками династії стали вихідці з Мемфіса.

В період панування IV династії (2613-2483) відбуваються зміни в світогляді населення, ретельно сплановані і підготовлені жерцями. У цей період фараон починає асоціюватися не з Хором, богом смерті, а з богом сонця – Ра. Саме правителями цієї династії були зведені Великі Єгипетські Піраміди на плато в Гізі, які стали уособленням могутності і величі фараонів того часу.

У зв’язку з початком занепаду Стародавнього царства, кліматичними змінами, що відбувалися у XXIII-XXII століттях до н. е. і початком в Єгипті першого перехідного періоду міць династичної лінії фараонів починає слабнути. Їй на зміну приходять багатство і владу знаті й чиновників. Епоха середнього царства проходить, зберігаючи таке положення речей. З розпадом Середнього царства, Єгиптом починає керувати гиксосская династія.

В епоху нового царства, Єгипет вступив у досить слабкому політичному й економічному становищі, яке до того ж ускладнювалося появою не менш могутніх держав поруч з його кордонами – Метанни і Хатті. Фараони роблять постійні спроби завоювати колишній вплив і втрачений авторитет, правда вони ґрунтуються в основному на військових дій і перемоги в них. Правда траплялося й таке, що ніяких успіхів у військовій справі правитель не досягав, в цьому випадку активно велася пропаганда божественне походження фараонів. У кінці II тисячоліття до н. е. відбувається розпад нового царства, а разом з ним і великі царі Єгипту повністю втрачають хоч якийсь політичний вагу. Населення, особливо у віддалених регіонах, все менше вірили в божественне походження свого повелителя і його сакральну зв’язок з богом сонця Ра.

Навіщо муміфікували фараонів

В божественному пантеоні Стародавнього Єгипту існувала богиня Маат, яка найчастіше зображувалася як уклінна жінка, у якої в головний убір воткнуто перо. На думку вчених Маат прийнято було вважати не стільки божеством, скільки символом незмінної суті речей. У стародавніх єгиптян було своє образне уявлення про ідеали, так ідеальним світом їм представлявся такий, в якому не відбувається ніяких змін.

Але, як відомо це ідеал недосяжний порядок, до якого людство тільки прагне. Так і з єгиптянами, зміни незмінною низкою входили в їх життя, і смерть була однією з них. З метою збереження цього самого порядку в Стародавньому Єгипті і була створена релігія, яка пояснювала смерть з точки зору сутності буття і всесвіту.

Помилково вважати, що смерть, як така моторошно страшила жителів цієї країни, скоріше, їх турбувала проблема вічного життя, безперервність, і незмінність недалекого ними світу – зірок, сонця, розливів та спаду Нілу, зміна часів років і т. д.

Саме на фараонів єгиптяни покладали збереження порядку – власного зокрема і світової в цілому. Досі достеменно не відомо ототожнювався чи фараон з самим богом, або ж тільки посередником, отаким верховним жерцем між вищими силами і простими людьми. Ким би він не був, але поняття «повелитель», «царська влада» і «маат» в Давньому Єгипті нероздільні і не можуть існувати один без іншого.

І в такій ситуації природно, що смерть фараона розглядалася як загроза всьому існуванню світу або глобальний катаклізм. Населення від мала до велика в протягом якогось часу існувало в постійному страху і сильному психологічному стресі, великого царя всі оплакували, причому абсолютно неважливо добрим він був і жорстоким, справедливим чи ні.

Саме тому виникли вірування, згідно з яким навіть мертве тіло було вмістилищем для безсмертного духу людини, причому цей дух існував у двох іпостасях.

Так дух «Ба», це власне душа людини, яка покидала людське тіло відразу після його смерті. Ця іпостась безсмертного духу зазвичай зображувалася як маленька птах з людським обличчям і бородою. Прийнято було вважати, що найчастіше «Ба», після того, як покинула тіло спрямовувалася високо в небо де ставала зіркою.

«Ка» – друга іпостась духу, мала більш складну сутність, вона була своєрідною і невмирущої силою, або духа, яка виникала в момент, коли людина народжувалася, а після його смерті вона передавалася іншому смертній людині – від бога до фараона, від фараона до поданих, а від батька до сина. Причому останній зв’язок вважалася найважливішою, оскільки єгиптяни вірили, що після смерті фараон передавав свою «Ка», яка сприймалася як «царська влада божественного походження» власного сина.

Прийнято було вірити, що без тіла покійного його «Ка» втрачало своє пристановище і зникало з всесвіту, а разом з нею і світовий порядок. Тому єгиптяни намагалася якомога довше зберегти в незмінному вигляді тіло свого фараона, з цією метою його і бальзамували і муміфікували.

Варто відзначити, що не тільки доля «Ка» великого фараона, турбувала єгиптян, так само прийнято було вважати «Ка» будь-якої людини може доставити чимало неприємностей, тому бальзамировались тіла практично всіх покійних, незалежно від того яке соціальне становище вони займали.

Цікаві факти з життя фараонів

Стародавні фараони Єгипту продовжують розбурхувати уми людства досі, щоправда тепер вже численними таємницями і загадками, які вони залишили після себе. Сьогодні відомо велика кількість різних цікавих фактів, що стосуються життя великих правителів цієї країни, правда пояснити їх першопричину історія не завжди може достовірно, так наприклад:

– Відомо, що фараони не мали право знімати свої головні убори, в іншому випадку їх піддані могли побачити їх волосся, а цього не можна було допустити ні в якому разі. Найпопулярнішим головним убором серед правителів прийнято вважати немес, саме він і був зображений на золотій масці Тутанхамона;

– Єгипетський фараон Пепі II, придумав новий спосіб боротися з мухами, які вважалися величезною напастю того часу. У тому випадку, якщо раби з опахалами не справлялися з полчищами цих комах, він наказував обмазувати медом рабів і ставив їх недалеко від себе для того, що б вони відволікали мух на себе;

– До речі саме фараон Пепі II правил довше всі інших царів Єгипту, на трон зійшов у шестирічному повітрі, а помер він у віці 94 років;

– Родоначальником першого у світі заповіту прийнято вважати сина єгипетського фараона Хафре, який помер у 2601 році до н. е., залишивши після себе письмові вказівки своїм спадкоємцям;

– фараон вважався верховним жерцем, кожного існуючого храму на території Стародавнього Єгипту, правда, він не встигав виконувати свої обов’язки. Тому делегував свої повноваження з проведення ритуалів і обрядів звичайним жерцям;

– фараон Джосер, який побудував знамениту ступінчасту піраміду, наказав оточити її стіною висотою в десять метрів. У стіні було не менше п’ятнадцяти дверей, але користувалися тільки одного, навіщо потрібні інші до цих пір невідомо;

– Великі фараон Рамзес Великий мав близько 8 офіційних дружин і гарем, що складається із сотні наложниць.

Звичайно, це далеко не весь список цікавих фактів, якими сьогодні мають єгиптологи та історики, але тут представлені одні з найцікавіших. Єгипетські фараони це найбільша загадка, що залишилася нам з давнини, мали вони насправді якоюсь божественною силою чи це тільки частина релігії і політичного ладу того часу. Думок безліч, але, на жаль достовірних фактів не так вже й багато, а ті, що дійшли до нас, здебільшого досі не розшифровані.

(Відвідано 500 разів, 1 сьогодні)

Залишити коментар