Пам’ятки Єгипту – Великий Сфінкс

Великий Сфінкс, розташований на західному березі Нілу в Гізі є найдавнішою зі збережених на планеті скульптур монументального розмаху. Виготовленому з монолітного вапнякового масиву скелі у вигляді колосального сфінкса — який лежить на піску леву, лицьова частина якого має за переказами портретну схожість із зображеннями фараона Хефрена (ок. 2575-2465 рр. до н. е.), про що свідчить близькість його похоронної піраміди. У довжину скульптура — 73 метра, у висоту 20 метрів; простір між передніми лапами колись використовувалося для невеликого святилища. Велична статуя з людською головою і левиним тілом орієнтована в східному напрямку вздовж тридцятої паралелі.

Протягом десятків століть Сфінкс піддавалася неодноразовому заносу піщаними масами, але фараони в своїй більшості вважали своїм священним обов’язком перед предками не допускати переказ його забуттю піщаних бур. Збереглася до наших днів пам’ятна таблиця фараона Тутмоса IV свідчить про це, і зараз красується біля передніх лап Сфінкса.

Нерідко єгипетська міфологія являє лева як зберігача культових та священних місць. Левами охоронялися врата потойбічного світу, вони ж виконували роль зберігачів горизонтів заходу і сходу. Згідно з переказами древніх єгиптян відправною точкою шляху сонця країною мертвих була пащу західного лева, а кінцевим пунктом був східний лев, через пащу якого оновлене та омолоджені світило знову потрапляло в світ людей. Обриси левових фігур символізували східні і західні гірські масиви країни, які нерідко трактували як зв’язок між минулим і майбутнім.

Таким чином, встановлювалася взаємозв’язок між левиним чином і богом Сонця, тому Сфінкс створений з людською головою, що має схожі з обличчям фараона рисами обличчя, божого сина, який, померши, сам перевтілювався в бога Сонця. Величних розмірів скульптура Сфінкса в Гізі охороняла спокій світу мертвих, у часи Стародавнього царства він вважався земної інтерпретацією бога Сонця і Геліополя – Атума. У період нового царства Сфінкс ототожнювався з втіленням бога Сонця – Ра.

Загадка споруди Сфінкса не залишає в спокої людей нітрохи не менше загадковість спорудження пірамід. Нинішні фахівці з єгипетської історії стверджують, що поява Сфінкса має сенс датувати епохою IV династії. При цьому в текстах Стародавнього царства відсутні будь-які згадки про нього. Чим же керуються нинішні корифеї єгиптології, продовжуючи ототожнювати Сфінкса з Хафрою і наполягати, що «[його] датування періодом IV династії Стародавнього царства… більш не підлягає сумніву»?

Однією з причин цих тверджень є склад, який висічений на поверхні гранітної стели, розташованої між передніми лапами скульптури, і трактующийся доказом того, що Сфінкс спорудив Хафра.

Не будучи сучасниці монумента, стела на століття служить нагадуванням про героїчних зусиллях фараона Тутмоса IV (1401-1391 роки до н. е.) при черговому позбавленні Сфінкса від піщаного полону, і описує виконаний у вигляді левової тулуба монумент як втілення «величної магічної сили, яка існувала в цьому місці з початку всіх часів». У 13-му рядку написи висічений перший склад імені Хафра — Хаф.

Наявність цього слова, зі слів сера Е. А. Уолліса Баджа, «дуже важливо, оскільки є доказом того, що жрецтво Геліополіса, рекомендовавшее Тутмосу зайнятися розчищенням Сфінкса від піску, свято вірили, що монумент задуманий і споруджений Хафрою…» Але чи насправді склад Хаф є тому доказом?

При відкритті стели генуезьким шукачем пригод Джанбаттистой Кавилья в 1817 році, в рядку 13, яка в нинішній час абсолютно стерта, було вже досить пошкоджень. Факт існування цієї рядка відомий нам лише тому, що відразу після закінчення розкопок філолог з Англії Томас Янг, провідний спеціаліст розшифровки давньоєгипетських ієрогліфів, виявився в змозі виготовити факсиміле написи. Здійснений ним переклад цікавить всіх рядка 13 озвучує наступне: «дари, які ми несемо йому: бики… і всі молоді овочі; і той, кого ми будемо славити… Хаф… статуя, зроблена в ім’я Атум-Хор-ем-Акета…»

Припускаючи, що Хаф — це частина імені Хафра, вчений додав до нього склад, укладений у квадратні дужки, щоб показати заповнений ним пробіл. Але в 1905 році єгиптолог з Америки Джеймс Генрі Брэстед, який займався вивченням факсиміле Янга, прийшов до висновку, що була допущена помилка: «Аспект згадки царя Хафра був сприйнятий як покажчик того, що Сфінкс є плодом творіння рук цього царя, що необґрунтовано; факсиміле Янга не містить і натяку на картуш…»

Справа в тому, що всі написи Стародавнього Єгипту, від самого початку і до закінчення цивілізації фараонів, царські імена завжди розміщувалися в овальних рамках — картушах. У зв’язку з цим украй складно зрозуміти, яким чином на поверхні гранітної стели ім’я настільки історично значущої фігури, як Хафра — втім, як і будь-якого іншого володаря — могло з’явиться без належного картуша.

З боку може здатися, що засипати таку монументальну статую як Сфінкс важко, однак рекогносцировка на місцевості дозволяє оцінити реальні перспективи піщаних заметів у першу чергу тому, що його розташування біля підніжжя пагорба з пірамідами може сприяти цьому процесу. Тут є сенс зазначити, що плато Гізі є кам’янистої пусткою, а не звичним у нашому розумінні пустелею з барханами піску, що набагато більше нагадує кар’єр вапняку, для занесення якого необхідно не одне десятиліття.

З відомостей почерпнутих з тексту тієї ж стели, Сфінкс неодноразово бував не тільки засипаний, але і реставровано. «Одного разу, будучи одним з претендентів на трон, Тутмос полював в безпосередній близькості пірамід. Стомившись, він заснув полуденним сном в тіні скелі-моноліту, і в снах йому з’явився бог Хармахіс, в образі Сфінкса, і зажадав розкопати його тіло, притлумлена пісками. А в якості бонусу їм була обіцяна подвійна корона Єгипту – тобто, верховне володіння Верхнім і Нижнім Єгиптом.

По всій видимості, майбутній фараон мав якісь сумніви в коронації, і він цілком міг заприсягтися виконанням волі бога, щоб бути впевненим на всі сто. Після того як Тутмос IV став фараоном, він стримав дану Хармахису клятву. При його жвавої участю Сфінкса відкопали. Були виявлені відкололися частини голови. Ці фрагменти розташовувалися на землі, засипані шаром піску. Швидше за все, голову статуї Сфінкса в цілях спрощення робіт з відновлення вигляду монументу довелося розпилювати на кілька великих блоків і ставити їх на місце по частинах. Залишається здогадуватися, що й інші значущі деталі голови Сфінкса: царська корона, зміїна голова, божественна борідка і святковий плат – були також піддані реставрації»

Використовуючи локатори, японський учений Сакуджи Иошимура в 1988 році з’ясував, що оброблений камінь статуї Сфінкса набагато давніший блоків пірамід. Слід підкреслити, що стародавнє сам матеріал монумента. Супутній результат дослідження був ще більш вражаючим: електронна апаратура виявила під підставою лівої лапи кам’яної скульптури наявність вузького тунелю, що веде в напрямку до піраміді Хефрена. Тунель бере свій початок на глибині двох метрів і має схильність до поглиблення. Відстежити подальший його напрям поки не представляється можливим, але професор Иошимура наполегливо працює над створенням пристрою нового покоління, що розробляється спеціально з метою вивчення цього підземного лабіринту.

Подальші дослідження простору між лапами і бічної сторони статуї свідчать про те, що в цьому просторі існує порожнину прямокутної форми розміром 9 х 12 метрів при глибині залягання менше п’яти метрів, що дозволяє припустити про рукотворності її створення.

Беручи до уваги викладене послідовність розвитку подій можна підсумувати наступним сценарієм. В районі 12,5 тис. років тому невідомі будівничі спорудили комплекс пірамід, зашифрувавши в його плануванні з’єднання трьох планет Сонячної системи, а в орієнтації Сфінкса – дату, коли воно відбулося. Невблаганний біг часу зруйнував піраміди, але Сфінкс, висічений з монолітної брили вапняку і, ймовірно, засипаний піском, встояв. Ймовірно, і Сфінкс був піддається реставрації: можливо, що спочатку монумент зображував звичайного лева, а голову людини схожого на голову фараона Хефрена була прироблена при його правлінні.

(Відвідано 638 разів, 1 сьогодні)

Залишити коментар