Пам’ятки Єгипту – Абу-Сімбел

Абу-Сімбел є скелею західного берега Нілу, використовуючи яку, вірнопіддані Рамзеса II (прибл. 1298-1213 до н. е..) створили знамениті давньоєгипетські святині, видовбавши два храму всередині скелі. Місцезнаходження храмової скелі в 280 км на південь від Асуана.

Примикає майже до самої водної кромці річки стометрова у висоту скеля, що складається з дрібнозернистого пісковика, має в «текстах пірамід» назва «священної гори» і імовірно була укріплена фортифікаціями, що і принесло цій місцевості назву «фортеця Рамессополис».

Нинішнім назвою Абу-Сімбел зобов’язана висічених в барельефном виконанні на поверхні скелі єгипетському чоловікові, облаченному у загострений фартух, у якому араби мореплавці вбачали схожість з хлібним заходом. Ця схожість послужила появи назви «батько хліба» (араб. sinbel — колос). Надалі цим співзвуччям стало називатися вся скельна група з розташованими в них храмами. Європейську популярність, згідно з описами, храмові споруди Абу-сімбел отримали на початку XIX століття.

Храмовий комплекс Абу-Симбела вважається головною визначною пам’яткою Єгипту після пірамід Гізи і Великого сфінкса! Серед безкраїх просторів пустелі Нуби, на узбережжі озера Насер підносяться висічені в масиві скелі величні храми Абу-Симбела як свідоцтво перемоги фараона Рамзеса II над хетами і в честь неосяжної любові до своєї єдиної дружині — красуні Нефертарі.

Двічі в рік, у день весняного (поява фараона на світло) і осіннього (дата коронації фараона) рівнодення, рівно 5 годин 58 хвилин сонячний промінь досягає місця перетину з лінією, що знаходиться в 65 метрів від входу проникає через все приміщення храму і падає на ліве плече Амон-Ра і Рамзеса II.

Протягом декількох хвилин промінь освітлює обличчя Рамзеса II, при якому створюється ілюзія усміхненого фараона. Потім переміщення променя висвітлює статую Хармакиса, а після закінчення 20 хвилин промінь залишає простір храмових приміщень. Слід зазначити, що промінь світла ніколи не стосується статуї Птаха. Адже за переказами Птах є владикою підземного світу і дотик сонця йому протипоказано» його стихія вічна мла.

У ці моменти поруч з храмом Абу-Симбела фіксується максимальний наплив до 5 тисяч відвідувачів, з метою власним поглядом споглядати фантастичний оптичний ефект, що створюється завдяки точним розрахунками, проведених староєгипетськими астрологами і жерцями.

Їм вдалося спроектувати в далекій давнині храм в такій орієнтації, що висхідний, під час рівнодення, сонячний промінь потрапляє точно в око фараона. В інших періодах року фараон “уникає” життєвої суєтності в темряві храму, на вході якого у вічній варті застигли кам’яні статуї у вигляді чотирьох 20-метрові статуї, що зображують богів Амона, Ра, Птаха і самого Рамзеса.

Храмовий комплекс Абу-Симбела поступається по – старовині пірамід Гізи, але по прояву інтересу з боку туристичної братії їх популярність цілком порівнянна. Архітектурний ансамбль Абу-Симбела утворений двома спорудами: Великий храм, споруджений на честь самого фараона Рамзеса II і трьох богів: Амона, Ра-Хорахта і Птаха, і Малий храм, побудований на честь богині Хатор, образ якої символізує кохану дружину Рамзеса II Нефертарі-Меренмут. Уважно придивившись до осіб божественних статуй можна помітити подібність із зображеннями ликів царського сімейства.

Є сенс звернути увагу на той факт, що будівництво Великого храму поряд з обожнюванням Рамзеса було присвячено ще трьом верховним богам, але при цьому основною ідеєю споруди є возвеличення культу Рамзеса II. Це припущення особливо підкреслено фасадом «храмової гори», вирубаним у скельному моноліті у формі традиційного пілона величезних розмірів, де вхідні ворота у святилище обрамлені чотирма велетенськими, двадцятиметрової висоти фігурами Рамзеса II.

У древніх зодчих вийшло, враховуючи масштабність статуї сидячого фараона, вирубаних у масиві твердого пісковика, відтворити портретну схожість. Зачаровує і хвилює уяву технічна сторона створення статуй такого масштабу. Виліпити подібного розміру велетнів можливо тільки у разі досконалого володіння системою пропорційності, яка встановлює точне співвідношення між масштабом всій статуї і кожної її складової частини.

Величних розмірів статуї Рамзеса II здалеку чітко виднілися будь-якому подорожує просторами Нілу. У момент появи над горизонтом перших променів сонця, велетні брали забарвлення багряних тонів, що якісно виділяло їх на тлі фіолетового спектру відкидають тіней.

Фараон Рамзес II, перманентно піклується прославленням власної величі, розпорядився звести поблизу свого, ослепляющей краси, храму святилище на порядок меншого розміру (в довжину до 10 метрів). Його створення присвячувалося його незрівнянної дружини Нефертарі: в стародавньому Єгипті жодна з дружин фараонів ніколи не зображувалася на фасадній стороні храмового комплексу, і лише дружина Рамзеса II була удостоєна цієї привілеї.

Малий храм Абу-Симбела розташований в ста метрах в північному напрямку від великого і служив культу богині Неба Хатор, зображення якої представлялося у вигляді жінки з коров’ячою головою. Його оздоблення набагато простіше і скромніше, ніж оздоблення Великого храму, і представлено висіченим у скельній породі колонним залом і святилищем з трьома нішами. На фасадній частині Малого храму красуються шість статуй, виконаних в розмір повного зростання.

Серед статуй самого фараона Рамзеса II тут розміщені статуї його дружини Нефертарі-Меренмут. Статуї розташовані в поглиблених затінених нішах, з-за чого в потоці сонячних променів народжується гра світла і тіні, яка спрямована на посилення враження від цих величних постатей.

Одна з колон Малого храму забезпечена висіченим написом: “Рамзес, правдою сильний, фаворит Амона, звів це божественне житло для своєї коханої дружини Нефертарі”. Центральну нішу святилища Малого храму займала статуя священної корови, яке підкреслювало божественність образу богині Хатор, перед якою є зображення фараона Рамзеса II, що знаходився під захистом божества.

Абу-Сімбел можна вважати найбільш дослідженим пам’яткою Стародавнього Єгипту. Суть справи полягає в тому, що на кінець 1950-х років XX століття, в період спорудження знаменитої Асуанської греблі, Абу-Сімбел мав нещастя опинитися на територіях, що підлягають затопленню.

Пророблялися різні варіанти проекту з порятунку всесвітньої історичної спадщини, аж до накриття підводним скляним куполом храмового комплексу. Результатом стало рішення про розбирання всіх споруд комплексу та їх перенесення на великі висоти. Проект порятунку Абу-Симбела є найдорожчим проектом ЮНЕСКО в історії. Реалізація цього не має аналогів у світі проекту вимагає зусиль фахівців представляють п’ятдесят країн світу в рекордні терміни, ограничившиеся чотирма роками.

Храмові споруди розпиляли на 1036 великовагових (5-20 тонн), пронумеровано, перевезли і зібрали на новому майданчику висотою 90 м перевищує колишній рівень. Сюди ж були доставлені 1112 блоків, витягнутих з оточують храм скельних порід пісковика. Блоки зміцнили смолистим складом допомогою просвердлених отворів. Над самими святилищами спорудили порожнистий залізобетонний ковпак, насипавши зверху пагорб. Проведені маніпуляції виконані так майстерно, що створюється враження, що храмовий комплекс був тут завжди. Загальні витрати на перенесення храмів склали 42 млн. доларів.

Експертами ЮНЕСКО було встановлено, що лінії фасадів храмового комплексу розташовувалися паралельно розломах в скельному грунті, що дозволило твердим гірським породам служити природною і надійною опорою для велетенських статуй. Спорудження печерних храмів здійснювалося архітекторами з урахуванням природних властивостей породи — яруси пісковику з’єднувалися окисом заліза, завдяки чому пласти майже не піддавалися руйнуванню. Поряд з цим, окис заліза надавала панелі пісковику багатство різноманітних відтінків.

Відтворення Великого храму Абу-Симбела виконано з філігранною точністю і дозволяє оцінити сучасникам велич храмового комплексу і рівень підготовки древніх майстрів.

(Відвідано 237 разів, 1 сьогодні)

Залишити коментар