Пам’ятки Франції – Тюїльрі (палац)

Зараз Замку Тюїльрі бракує на карті Парижа. Але декілька років тому цей палац становив з Лувром одиничне ціле і його зали та коридори служили тим містечком, де вершилась історія Франції.

Розташування палацу Тюїльрі

Палац французьких правителів у центрі Парижа, становив одиничний палацово-парковий ансамбль з Лувром. Починаючи з Людовіка 16-го – головна резиденція всіх наступних французьких государів. Який був спалений у дні Паризької комуни і не був відновлений.

Палац складався з основного корпусу («павільйону») Годин і 2-ух об’єднаних з ним флігелів – т. зв. павільйонів Марсан і Флори. Він замикав з західної сторони двір Лувру, кой після його знесення перевтілився у відкрите місце, принимающееся собою історичну вісь. Навпростець перед основним входом височіла арка Карузель, яка прославляла перемоги Наполеона. На місці замку нині однойменний парк

Історія палацу Тюїльрі

Назва пояснюється тим, що в Середні століття на місці палацу Тюїльрі діставали глину, з якої тут же в особливих печах отримували черепицю. Ініціатива зведення окремого замку поблизу з Лувром належала вдовуюча цариці Катерині Медичі, яка хотіла постійно існувати поряд з власними вінценосними нащадками. Будівництво в ренесансній манері було довірено у 1564 р. Филиберу Делорму.

На час зведення приміського Версаля Людовик XIV вибрав Тюїльрі приміщенням перебування власного двору. За цей відрізок часу палац був розширений і з’єднаний переходом з Лувром. Дані роботи, очолював Луї Ліво. Постійний парк перед замком планував Андре Ленотр. Після переселення двору в Версаль монарх відвідував Тюїльрі лише через театральних вистав. На вимогу Регента з 1716 по 1722 роки в замку перебував молодий Людовик XV .

Палац Тюїльрі пов’язаний з важливими подіями Великої Французької революції. Після початку переживань у 1789 році Людовик XVI і його дружина Марія – Антуанетта зобов’язані були залишити неприємний Версаль, і вирішили влаштуватися в Тюїльрі (практично перед сімейним арештом).

Спроба царської чети бігти в Варен в 1791 року обернулася невдачею. Запозичивши Тюїльрі, повстале населення Парижа скинула з п’єдесталу монархію. Конвент прийняв висновок розкрити «металевий шафа» в замку, де зберігалася прихована листування короля. Повідомлення цих паперів прискорило смерть скинутого монарха.

У палацовому манежі поперемінно засідали значні органи Першої республіки. Новенька чудова ера настає в літописі палацу з прибуттям до влади Бонапарта. Розмістившись в Тюїльрі в 1799 році, 1-ий консул заявив його своєю офіційною резиденцією і почав будівництво північного крила. Персье і Фонтену було довірено замінити застарілі екстер’єри в манері Першої імперії, яке отримало назву ампір. Покої імператриці Марії Луїзи були виконані в популярній манері неогрек (план спроектував П. П. Прюдон). У головного входу в палац була зведена тріумфальна арка.

У період революцій 1830 і 1848 років народові довелося брати штурмом Тюїльрі. З кожним десятиліттям палац все більш оцінювався як знак монархічного режиму. Наполеон Третій зважаючи захопленості його дружини фігурою Марії – Антуанетти також вибрав залишитися в Тюїльрі. При ньому, зрештою, добудували північне крило Лувру вздовж вулиці Ріволі. До кінця 1860-х років Лувр і Тюїльрі становили одиничний палацовий ансамбль.

У 1871 році палац був спалений паризькими комунарами. Гасили його два дні, коли все екстер’єри вже вигоріли. На відміну від Лувру, також потерпілого від полум’я, керівництво Третьої республіки вирішив не відновлювати знак царської та імператорської влади в серці Парижа.

Руїни простояли 12 років, поки йшли дебати про їх майбутню долю. Незважаючи на протести знавців мистецтва, в 1882 році рейхсрат висловився за те, щоб реалізувати обгорілий остов будівлі під знос. Окремі фрагменти були, потім застосовані при будівництві вілли Ла-Пунта близько Аяччо.

Наші дні палацу Тюїльрі

Від замку вижили павільйон Флори і павільйон Марсан, об’єднані переходами з Лувром. Павільйон Флори на прибережжя Сени, у Царського мосту, зрубаний за Генріха IV і цілком трансформований Наполеоном III, у роки революції працював приміщенням зборів Комітету публічного порятунку. Павільйон мадам де Марсан вздовж вулиці Ріволі отримав свій сьогоднішній вигляд при Бонапартах.

З 2003 року проводяться публічні дебати про потреби відтворення павільйону Годин (тобто фактично обваленої замку) для розширення виставкових площ Лувру та відновлення історичної осі, яка зазвичай впиралася саме фасад Тюїльрійський замку, а не Лувру, як в даний момент.

Палац можна було відновити, так як його фасади і стінки хоч і отримали травми від полум’я, однак вистояли. Але Тюїльрі прийняли рішення знести. Зараз від замку збереглися тільки алейки саду.

Сад Тюїльрі

Наистарейшем парк світу, самий великий парк Франції, один з найкрасивіших парків планети, чия розпланування до цих часів працює зразком для всіх паркових художників.

Вибудувана згідно його плану набережна Сени стала долею саду. Були розставлені чудові клумби, водойми, замість огорож збудовані найвищі лоджії, викладені великі алейки, які з часом робилися в своєму продовженні знаменитими вулицями, такими, як Єлисейські Поля або Ріволі.

Палац Тюїльрі став місцем публічного відвідування, а не лише приміщенням для прогулянок осіб, наближених до царського двору. Тісніше до XVIII століття парк оснастили усіма зручностями для гостей.

Правда, після смерті Людовіка XIV сад Тюїльрі фундаментально запустили, тому коштів на його утримання безперервно не вистачало. Тісніше за життя Андре Ленотр, який створив еталон паркового дизайну, зобов’язаний був дивитися на те, як заростає і зноситься його виріб.

Парк прикрашали палац Тюїльрі, з якого виявлявся, за переказами очевидців тієї ери, чудовий вид на Лувр, тим не менш палац був спалений під час революції. І з тих пір парк абсолютно прийшов в занепад.

Але нещодавно, в 1989 році, влада ухвалила висновок повернути сад Тюїльрі, даний наистарейшем парк миру, зі збереженням історичного дизайну. Не змогли упустити ймовірність прикрасити парк якимись передовими статуями.

Особливості Тюїльрі

Тюїльрі розділений від автомобільного руху, всі його 25 гектарів сповнені тиші й спокою, бо сад відноситься до таких парків, в яких дозволено брати стілець і тихо сидіти весь свій вільний час. Посеред великої кількості фонтанів, водойм, статуй, квітів, трав і дерев.

Врахована слідом за тим вірогідність і культурного відпочинку. На місцевості саду Тюїльрі розміщені 2 музеї, національні галереї «Же-Де-Пом» і «Оранжері». Будівлі 2-ух даних музеїв є знаменитого замку Тюїльрі, як декорація до якому і формувався сад.

Висновок

Франція – це держава, яка символізує красу і пишність, неповторний присмак і історична спадщина майже всіх епох, неясне тяжіння старовини і юність передових поколінь.

Криві вулички та чудові бульвари, імениті пам’ятники і бідні задвірки, екстравагантні торгові центри і шикарні ресторани, дрібні бістро і пристойні буржуа, сяйво і бідність – у Парижі є все. «Париж – напевно столиця світу». Всякого, знову прибулого сюди мандрівника, з першого погляду вражає краса і в той же час гостинність французької столиці. У будь-якому кирпичике мостовий, в будь-якому камінці будови зберігається історія, і місто з насолодою скаже Вам про себе. «Париж – столиця вселенської моди».

Ви зможете закохатися в даний парк – рано вранці. Приступити від Піраміди Лувру, увійти через арку Карузель, вивчити статуї Майоля, здивуватися їм, ходити порожніми алейками. Дійшовши до Оранжері – обійти «Поцілунок» Родена, розглядати поверх пл. Згоди, Сену, фасад Асамблеї, Ейфелеву вежу. А пізніше брати похмуро-зеленуватий стілець (нині вони безкоштовні), присісти біля ставка і, розчулюючись на потуги фонтанчика, дивитися, як пробуджується Париж.

Конкретно музеї Оранжері та Ж-Де-Пом вважаються останками знаменитого замку Тюїльрі, який колись тут розташовувався. В наш час сад Тюїльрі робиться емблемою Франції , врівень з Версалем, Єлисейськими полями і Ейфелевою вежею. Раз в рік це місце відвідує багато мандрівників, які хочуть побачити стрімко зростаючий сад своїми очима.

(Відвідано 228 разів, 1 сьогодні)

Залишити коментар