Мастаба

0
97

Мастаба – це різновид гробниць знаті і нащадків царів у стародавньому Єгипті, побудована у вигляді усіченої піраміди. Їх будівництво відноситься до часу царювання перших династій фараонів і Древнього царства.

Мастаби складаються з двох підземної і наземної частин. В похоронній камері, яка представляла собою підземний колодязь, знаходилась мумія померлого. Вхід в цей склеп був замурований. В наземній частині знаходилися приміщення, які використовувалися в ритуальних цілях. Обов’язково в мастабі була помилкова двері, на якій в повний зріст зображувався похований. Через неї покійний нібито міг виходити і повертатися.

Мастаби як частина поховального культу в стародавньому Єгипті.

Стародавні єгиптяни вірили, що після смерті існує загробне життя. Згідно з переказами людина складався з декількох сутностей. Життєва енергія Ка немов тінь супроводжувала людину все життя, а після смерті покидала тіло, але залишалася поруч з ним. Душа Ба, покинувши померлого, птахом злітала в небеса і поставала перед судом бога загробного світу Осіріса. Праведники могли розраховувати на вічне безтурботне життя в потойбічному світі. Важливою умовою для цього було збереження фізичного тіла і запобігання його розкладання. Для цих цілей тіла померлих у стародавньому Єгипті бальзамували.

Муміфікація тіла – це важливий релігійний ритуал. Бальзамувальники брали образи царя Анубіса і синів Гора, при здійсненні ритуалу їх оточували плакальниці в образах богинь Нефтіди і Ісіди. Сам померлий ототожнювався з богом Осірісом. Після вилучення з тіла померлого нутрощів і обробки різними маслами, порошками та іншими матеріалами, його опускали на певний строк в спеціальний розчин. Потім мумію бинтували і на груди клали амулет у вигляді скоробея, що забезпечує відродження у потойбічному світі. Потім померлого поміщали в труну, всередині якого були зображені божества, які супроводжують покійного у царство мертвих Дуат.

Спочатку ховали в звичайних ямах, які перекривали гілками, зверху насипали невеликий горбок з піску та каміння. Пізніше ями розширилися і зміцнилися, а замість пагорба стали будувати схожі на будинки приміщення – мастаби. Кілька таких мастаб заможних людей утворювали цілі міста мертвих, які обслуговували жерці, бальзамувальники, художники, ремісники, керуючі, охоронці. Бідняків так і продовжували ховати в поховальних ямах в пустелі.

Конструкція і архітектура мастаб.

Оскільки мастаби призначалися з однієї сторони для поховання царів і

знаті, а з іншого боку для здійснення молебнів і жертвопринесень, вони складалися з двох частин. Надземна частина являла собою чотирикутна споруда з плоским дахом. Стіни з необпаленої цегли чи каменю були орієнтовані строго по частинах світу. Двері була звернена на захід і над нею – молитва Анубісу з проханням допомогти померлому по шляху в загробний світ. Перед дверима іноді будували перистиль – дворик, оточений з усіх боків колонами.

Більшу частину наземного приміщення становили молитовні, які були завжди доступні для відвідування. У східній частині молитовні обов’язково була ніша з помилковою дверима, через яку дух покійного міг входити в молитовню та інші приміщення. У південній частині молитовні розташовувалося вузьке закрите з усіх боків приміщення зі скульптурою померлого, в яку могла вселятися його дух, і через віконця, вибиті в стіні, спостерігати за ритуалами. На стінах молитовень та камер були зображені розцвічені рельєфи з картинами земного і потойбічного життя. Могло бути викарбовано тисячі фігур і дрібних деталей із зображенням сцен праці, домашнього побуту або розваг, а також пов’язаних з суспільним становищем померлого. Крім того були малюнки із зображенням подорожі по загробному світу. Рельєфи супроводжувалися пояснювальними текстами. У надземній частині мастаби могли знаходитися камери для поховання членів сім’ї померлого царя або вельможі.

Під землею на глибині від двох до десяти метрів розташовувалася похоронна камера. Стіни камери обкладали цеглою або каменем, а зверху зміцнювали масивними колодами. У деяких мастабах похоронні камери були розміром всього метр на метр, і тіло містилося в них навскіс. Великі камери були в довжину 10-12 метрів і заввишки 2-4 метри. Стіни камер прикрашали малюнками, штукатурили, або гладко шліфували. У невеликий передпокій перед камерою вела стрімка шахта, з якої спускали труну.

В західну частину похоронної камери ще при будівництві поміщали кам’яний саркофаг для труни з мумією. Предмети похоронної начиння: посуд, їжу, одяг, прикраси, меблі,- розкладали біля саркофага або поміщали в окремо побудоване невелике приміщення. Після обряду поховання, на дно шахти опускали кам’яну плиту, після чого шахту засипали гравієм і піском. Похоронна камера виявлялася замурованій навічно.

Мастаби як пам’ятники історії і культури.

Найбільша кількість мастаб було виявлено при розкопках навколо гробниць фараонів в Сакаре і Гізі. У цих мастабах була похована знати і наближені до царів єгиптяни, які навіть після своєї смерті бажали перебувати поруч зі своїм правителем.

Бідним єгиптянам не дозволялося ховати своїх родичів біля гробниць царів і знаті. Досить було того, що численна обслуга, ремісники і землероби зображувалися на рельєфах в мастабах знатних людей.

Мастаби високопоставлених вельмож становили майже цілий місто з кварталами і вулицями. Царський некрополь у Гізі є найбільш грандіозним археологічним комплексом єгипту. До наших днів збереглися скульптури, розписи, рельєфи, відносяться до шедеврів світового мистецтва. До найбільш цінних пам’ятників живопису епохи Стародавнього царства відноситься зображення гусей в гробниці Итет в Медуме. Велику культурну цінність представляють і скульптури, виявлені в мастабі членів сім’ї фараона Снофру.

Поряд з розкопками в Гізі славляться археологічні пам’ятки на півночі Саккари. Дерев’яні рельєфи гробниці переписувача Хесира являють собою унікальні твори мистецтва часів третьої династії, також як і барельєф самого писаря. До епохи 4-ї династії належить група скульптур Неферхотепа і його дружини. Великий інтерес представляє і скульптура писаря, який сидить з папірусом на колінах. Крім того в мастабах Саккари знайдено безліч статуеток ремісників і хліборобів.

Архітектурні пам’ятки, цінні твори живопису і скульптури, безсумнівно, збагатили досвід наступних цивілізацій і культуру сучасного світу.

Найбільш відомі давньоєгипетські мастаби.

Однією з найбільших і найкрасивіших поховань в Сакаре є мастиба Ти.

Рельєфи і розписи, виявлені при розкопках цієї гробниці і представляють велику художню цінність, описують земне і потойбічне життя, а також побут єгиптян в його володіннях. З найбільш цікавих малюнків можна виділити: Ти на полюванні, обробка статуй, годівля гусей, споруда човни, рибалка, приготування їжі, збір врожаю.

Неподалік від цієї мастаби знаходиться некрополь Серапеум з похованням священних биків Апісів.

Мастаба, яка належала жерцеві Пта-Хотепу і його синові — візирові Дуже-Хотепу, відрізняється кольоровими рельєфами, які перебувають на різній стадії завершеності. На малюнках зображені сцени з повсякденного життя, релігійних та поховальних обрядів, що супроводжуються написами. Найбільш примітні зображення Пта-Хотепа, де йому роблять педикюр і манікюр.

Мастаба піклувальника волхвів Кагемни, який служив наглядачем при будівництві піраміди Тітки і до того ж був зятем фараона, відрізняється кращими збереженими зображеннями тварин і птахів. У гробниці також представлені рельєфи з описом повсякденному житті Кагемни. Незвичайне в цій мастабі – поглиблення для сонячної тури на даху. Зазвичай подібні місця для сонячних кораблів розміщували тільки в гробницях фараонів і не на даху. При розкопках мастаби Кагемни було виявлено багато поховального начиння і саркофаг, які зараз зберігаються в каїрському музеї.

Вражає своїми розмірами мастаба Меррука, одруженого на старшої дочки фараона Тітки – Сешсешет. Гробниця розділена на три частини: для самого Меррука, його дружини і сина, і складається з 32 кімнат. В самій великій кімнаті, оточена шістьма колонами, знаходиться статуя Мерруки в повний зріст.

Висновок.

Оскільки в стародавньому Єгипті значну роль приділяли заупокійному культу, будівництво мастаб уявлялося необхідним і важливим умовою забезпечення комфортної загробного життя померлим сановникам.

В наш час мастаби привертають до себе увагу як великі пам’ятники історії, архітектури і вмістилище найцінніших творів мистецтва.

(Visited 19 times, 1 visits today)

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here